Основні положення віровчення Церкви об’єднання

1. Відносини між Богом і людьми – це стосунки Батька і дітей. Бог створив для людей також духовний світ, як місце перебування їхніх вічних духовних «я» після смерті.

2. Усі люди є кровними нащадками Адама і Єви, які вчинили гріхопадіння. Первородний гріх зародився в результаті недозволених статевих стосунків.

3. Бог послав Месію і Спасителя в особі Істинних Батьків людства. Зміни можливі тільки шляхом отримання Благословення на шлюб від Істинних Батьків і наслідування їхнього способу життя.

Ці положення випливають із головного сакрального тексту церкви – Викладу Божого Принципу, який складається з трьох основних частин:

Принцип творення, Гріхопадіння, Принцип відновлення.

«Первісний текст Божого Принципу» («Уоллі вонбон») був записаний (і частково продиктований) учителем Муном у 1951-52 рр. як безпосереднє одкровення від Бога. Він був написаний ієрогліфами в стилі східної поеми. Крім того, текст мав високий науковий рівень, тому навіть корейцям було важко зрозуміти його глибинний зміст. Потім під безпосереднім керівництвом Мун Сон Мьона, перший президент Церкви об'єднання — Ю Хьо Вон, розробив пояснення до «Уоллі вонбон», систематизував їх та виклав із включенням наукового та історичного ілюстративного матеріалу. Включення цитат із Біблії можна пояснити тим, що послання Божого Принципу планувалося донести й поширити щонайперше серед християн. Згодом учитель Мун ретельно перевірив увесь текст. Праця увінчалася виходом у світ «Уоллі хесоль» («Пояснення Божого Принципу»), виданого в 1957 р., і «Уоллі каннон» («Виклад Божого Принципу»), опублікованого в 1966 р. Відтоді «Уоллі каннон» (кор. 원리 강론) слугував посібником із вивчення фундаментальних основ учення Мун Сон Мьона як його послідовниками, так і регілієзнавцями й теологами. Серед членів Церкви об'єднання «Виклад Божого Принципу» має статус Святого Письма поряд із промовами й виступами учителя Муна та деякими іншими книгами.

Короткий огляд «Викладу Божого Принципу»

Вступ

Кожна людина намагається знайти щастя. Як виникає щастя? Кожен із нас стає щасливим, коли здійснюються його бажання. Наявні життєві обставини здебільшого сприяють тому, що у своїх бажаннях ми маємо на меті не добро, а зло. Отже, в людині є протиріччя. Її тягне у дві протилежні сторони: первозданна душа прагне втілити добрі бажання, а зла душа — злі бажання. Їхні прагнення ведуть у людському «Я» запеклу боротьбу одне з одним, намагаючись утілити в життя дві взаємовиключні цілі.

Людина, маючи в собі протиріччя, живе на межі руйнування. Протиріччя виникло вже після зародження людства внаслідок гріхопадіння. Ми докладаємо відчайдушних зусиль, щоб стримати бажання злої душі і, керуючись добрими бажаннями первозданної душі, позбутися протиріччя. Та, на жаль, ми все ще нездатні остаточно розв’язати питання стосовно природи добра і зла.

На людський інтелект гріхопадіння вплинуло таким чином, що люди опинилися в темряві незнання. Існує два аспекти незнання — внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє незнання означає нерозуміння духовної сторони життя. Ми не знаємо, звідки походить людина, у чому полягає мета її життя, що відбувається після смерті, чи існують Бог і потойбічне життя, що таке добро і зло. Зовнішнє незнання пов’язане з недостатньою обізнаністю в питаннях, що стосуються світу природи, включаючи тіло людини; з незнанням основ матеріального світу і природних законів, яким підпорядковуються всі фізичні явища. За допомогою релігії людство йшло шляхом пошуку внутрішньої істини, а за допомогою науки прагнуло знайти зовнішню істину. Релігія та наука мають об’єднатися і разом вирішити нагальні проблеми. Тільки повністю позбувшись незнання і живучи життям добра ми насолоджуватимемося вічним щастям.

Релігія і наука, призначення яких — подолати два аспекти незнання, від самого початку пішли окремими шляхами, тому здавалося, що у процесі свого розвитку вони займали протилежні, несумісні позиції. Однак для того, щоб людство повністю подолало два аспекти незнання і повністю втілило добро, у певний період історії повинна з’явитися нова істина, яка зможе привести до згоди релігію і науку та розв’язати всі їхні проблеми в одному руслі.
У чому полягає місія нової істини? Нова істина повинна бути спроможною об’єднати знання, поєднавши внутрішню істину, предмет дослідження релігії, і зовнішню істину, предмет дослідження науки. Нова істина повинна не тільки переконати нас в існуванні Бога, але й бути спроможною відкрити нам Його Шімджон. (Шімджон — корейське слово, яке в термінах «Філософії об’єднання» означає нестримний емоційний імпульс для отримання радості через любов. Найближчим за значенням словом української мови є «серце».) Вона повинна дати нам можливість зрозуміти Божий Шімджон, сповнений радості під час творення, та Його розбитий Шімджон у момент, коли людство, Його діти, від яких Він не міг відмовитися, повстали проти Нього. Нова істина має допомогти нам зрозуміти Божий Шімджон, сповнений розпачу в намаганнях врятувати Своїх дітей упродовж усієї довгої історії людства. Для того, щоб Боже провидіння спасіння було повністю завершене, ця нова істина повинна спочатку підняти ідеалізм демократичного світу на новий рівень, потім увібрати в себе матеріалізм і, нарешті, ввести людство в новий світ. Ця істина має бути здатною охопити всі ідеології, філософії та навіть релігії, що існували протягом історії, та повністю об’єднати їх, спрямовуючи на єдиний шлях. Нова істина має допомогти людству, яке впало у гріх, повернутися до первозданного стану.

Однак ця найвища істина не може бути відкрита шляхом виснажливих досліджень священних книг чи цитат із Біблії і не може бути відкрита людським інтелектом. Ця істина має з’явитися як одкровення від Бога. І зараз, коли настав час, Бог послав на цю землю одну людину, щоб розв’язати фундаментальні проблеми людського життя і Всесвіту. Її ім’я — учитель Мун Сон Мьон. Завдяки особистому духовному спілкуванню з Богом і зустрічам з Ісусом та багатьма святими в раю він розкрив усі таємниці Небес. Зміст «Викладу Божого Принципу» є тільки частиною цієї істини, це лише зібрання того, що до цього часу мали змогу почути та побачити учні Мун Сон Мьона.

1. Принцип творення
2. Гріхопадіння
3. Принцип відновлення